… Начало »

Надсистема. Якщо розглядати окремо взятого індивіда, його самоорганізуюча природа (генетика, розум) базується на накопичені і використанні досвіду у соціальних практиках, що і відображує завдання і функцію зворотних зв’язків у процесах вищого становлення. У такому разі окремо взятий індивід розвивається завдяки своїм емпіричним та інтуїтивним (розумових) початкам. Але суспільство – це макролюдина (порівняльна аналогія структури синергетичної системи), з великою множиною і різновидом інтеракцій. Суспільство, соціальні інститути генералізують соціальний розумовий потенціал (ноосфера), діяльність, розвиток кожного індивіда у ціле, утворюючи таким чином соціальну надсистему, яка зводить тенденцію, потребу розвитку кожної окремої людини (елемента) до макрорівня, формуючи етнічний, національний, світовий прогрес. З цього приводу слід зазначити, що процес розвитку надсистеми надзвичайно ускладнений множиною складових елементів, кожний з яких являє собою переважно автономну синергетичну систему (відкрита і саморозвиваюча).

 На відміну від окремо взятої людини соціальна надсистема штучна. Стверджуючи, ми апелюємо до гносеологічних основ людського розуму, потенційні можливості якого виходять за межі традиційної парадигми природи (відкриття структури атому, розшифрування геному, перспективне створення штучного розуму тощо). Якісний розвиток соціальної надсистеми, являє собою надскладний процес по типу багатошарової кластерної піраміди, яка зводить у ціле сутність кожної людини (можливості, потреби, світогляд, точки зору, результати діяльності, вміння та ін.) і її інтеракції (інформаційні зв’язки) з іншими. У результаті такої масштабної генералізації всього інтелектуального ресурсу і потенціалу у ціле, який також можна назвати інформацією або знаннями, (С. 367) соціальна надсистема стає недосяжною для окремої людини. І на цьому етапі організації виникає проблема управління або прямого впливу на таку систему.

Використовуючи поняття «макролюдина», ми мали на увазі структурну тотожність людини і соціальної системи. Ця семіотизація дає можливість візуалізувати наш концепт і максимально повно його довести на прикладі моделі-людина. Отже, якщо центром синергетичної системи-людина є її мозок (кора), який управляє розвитком, станом цілісності, то у соціальної надсистеми такого єдиного центру не існує, а тому засобів прямого впливу, контролю на систему немає. З цього приводу можна зробити висновок: не існує цілеспрямованого розвитку соціальної (інформаційної) надсистеми. Якщо окремо взята людина здатна корегувати себе та вибирати свій індивідуальний шлях самореалізації та самовдосконалення, то суспільство як цілісність цього робити не може. Такими чином, наш соціальний (розумовий, інформаційний) прогрес індетермінований, тобто випадковий з причини відсутності у ньому відповідного «надмозку».

 Такі умови достатньо вразливі до виникнення ентропії, про що свідчить наша соціальна історія. Але, якщо у минулому людство не мало настільки потужно ресурсу як об’єм, управління, обробка, комунікація інформації, які визначають сьогодення, ми маємо відчутні переваги. Достатньо лише осмислити весь той потенціал закладений в інформацію та інформаційні відносини.

 Побудова нової комунікаційної моделі зворотних зв’язків (збір, обробка, збереження, передача релевантної до існуючих потреб інформації), здатної на високому організаційному рівні забезпечувати вітчизняну систему освіти спеціальною інформацією (управління, планування, контроль, діяльність), надзвичайно ускладнена існуючими: об’ємами інформації, відсутністю можливостей її отримання і обробки. (С. 368)

Освіта (аутопоетична система) не здатна автономно існувати в інформаціоналізованому світі. Інваріантність для освіти не можлива, оскільки вона суперечить її суті, меті, завданням, які формуються у детермінованому світі. Існування освітньої системи взаємопов’язано з її відкритістю, тобто зі здатністю системи охоплювати навколишні процеси, явища, досвід, ентропію та негентропію для виправдання та підтримки свого сенсу існування. Побудова ефективних зворотних зв’язків, з потужними каналами комунікації якісної (точної, релевантної, максимально повної, оперативної) інформації, що відображає освітні, соціальні, економічні, політичні рефлексії потребує потужного центру управління і контролю. Таким центром ми вбачає систему централізованого управління інформацією та інформаційними відносинами у країні. Локальна реорганізації системи комунікації зворотних зв’язків нездатна розв’язати проблему росту ентропії в освіті. Відповідно до обсягів тих ресурсів, які споживає галузь, налагодження механізму її функціонування потребує у значно більшому ніж локальний, самобутній підхід.

 На сьогоднішній день об’єм накопиченої інформації (соціальної), яка зберігається на матеріальних носіях, є лише часткою від її загальної кількості. Інформаційне суспільство не здатне охопити такі інтелектуальні ресурси, які у вільному (безконтрольному) стані породжують ентропію і знищують існуючу організацію (порядок, механізм) соціальної надсистеми. Вільний приріст інформації як чинник хаосу та деструкції інформаційних відносин ставлять нас перед новою проблемою макрорівня. Централізоване управління інформацією і інформаційними відносинами як нова система управління найбільшим невичерпним ресурсом на планеті має праксеологічну цінність і значення у розв’язані проблеми зниження ентропії в інформаційних системах. У результаті українська освіта отримає можливість функціонувати не орієнтуючись на західні моделі освіти, а (С. 369) забезпечувати власну економіку і суспільство адекватним органічним вітчизняним інтелектуальним ресурсом.

Централізоване управління інформацією, - це не нова тоталітарна система державного управління. Це організація інтелектуальної складової суспільства, яка потенційно здатна адаптувати інформацію під потреби суспільства і «навчити» інформацію освідчувати людину корисним, перспективним, потрібним їй та її суспільству досвідом і одночасно дозволить перетворити її на потужний інструмент негентропії. Централізоване управління інформацією має стати новим об’єктом філософського, синергетичного, кібернетичного дослідження, як шляху до вивільнення соціального розуму, творчості, самовдосконалення. Вивчаючи цей феномен українське суспільство навчиться контролювати та оптимізувати свої дії, рішення, процеси в яких реалізується їх соціальна участь і врешті перейти до інформаціоналізованої моделі життя і діяльності.

Висновки. Майбутнє української освіти цілком залежить від напряму розвитку, який наукою, урядом, суспільством буде обраний «сьогодні». Заклавши основи якісних інформаційних відносин на ресурсах освіти ми не будемо жити у світі інформаційної кризи, губити ті інтелектуальні потенціали, які формуються і надалі будуть зростати у нашому суспільстві. При такому підході до управління невимірюваним ресурсом - інформацією та інформаційними відносинами, розвиток країни буде підсилено науковим світоглядом та раціональним мисленням. 

Література

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф. Абдеев. – Москва : ВЛАДОС , 1994. – 336 с.

2. Бриллюэн  Л.  Научная  неопределенность  и  информация / Л. Бриллюэн.  – Москва : Мир , 1966. – 272 с.

3. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – Москва : Изд-во иностр. лит. , 1958. – 203 с. (С. 370)

4. Вяткин В.Б. Синергетическая теория информации: общая характеристика и примеры использования / В.Б.  Вяткин // Наука и оборонный комплекс: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. - Екатеринбург : УрО РАН , 2002. – Режим доступа: http://inftech.webservis.ru/it/information/Vyatkin/ar_02/index.html (13.06.2011).

5. Лосский Н.О. Избранное / Н.О. Лосский; вступ. ст., сост., подгот. текста и примеч. Б.П. Филатова. – Москва : Правда , 1991. – 622 с.

6. Марков Ю.Г. Функциональный поход в современном научном познании / Ю.Г. Марков. – Новосибирск : Наука , 1982. – Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/marko01/index.htm (02.06.2011).

7. Материалистическая диалектика (в 5 т.) : Т. 3 «Диалектика природы и естествознания» / гл. ред. Ф.В. Константнов. – Москва : Мысль , 1983. –  343 с.

8. Maturana H. Autopoiesis / H.  Maturana // Autopoiesis: A theory of living organization. - New York : North Holland , 1981.

9. Урсул А.Д. Отражение и информация / А.Д. Урсул. – Москва : Мысль , 1973. – 231с. (С. 371)