… Начало » Але соціальний прогрес зумовлений виключно новими знаннями. За своїм призначенням вони зменшують стохастичність у динаміці соціального руху і забезпечують, з одного боку, якісний перехід від однієї соціальної організації до іншої, а з іншого, – роблять його контрольованим і цілеспрямованим.

Також слід зазначати, що присутність у навчальних програмах нових знань, котрі відображають рефлексії соціального, галузевого, промислового та іншого розвитку, дозволяють сконструювати в умовах освітнього виробництва оптимальний інтелектуальний ресурс, який дозволить у галузевих практиках застосовувати нові наукові підходи, концепції, шляхи розв’язання проблем, а також передбачати (випереджуюче відображення) ймовірні наслідки та вірогідності. Це, в свою

С. 334

чергу, вимагає генерувати нові підходи в розробці навчальних програм, що виявляться адекватними потребам соціального прогресу.

Висновки. Інтелектуальний капітал, яким збагачується кожен громадянин країни в процесі своєї освітньої діяльності, виконує аутопоетичну функцію. Будь-яка зміна якості інформації у національній системі знань і досвіду (мається на увазі освітня система) корелятивно позначається на соціальному та фаховому становленні молодого покоління. Відповідно до масштабів інформаційного потенціалу зміна якості («розбавлення» інформації) відбувається темпорально і масово. Цей процес надзвичайно складний і масштабний за обсягом і триває роками. Кожен етап його розвитку, засобом освітньої призми створює свою соціальну формацію – унікальну за світоглядом, цінностями, пріоритетами, мисленням тощо.

Переконливою ілюстрацією цього процесу є ідеологічні помилки або ідеологічна омана, яка, «проходячи» крізь генеративний процес соціального розвитку (освіту), формує нове покоління не просто людей, а особистостей, які мають права, «голос», потреби тощо. Нова особистість виконуватиме свою соціальну роль корелятивно, тобто з відтінком закладеного у процесі освіти ідеологічного спрямування. Ми вже маємо достатньо прикладів таких явищ і їх детермінацій (модель особистості, побудованої за радянських часів, соціально-економічно-політичні події 90-х років), які ставлять під загрозу соціальний прогрес України.

Інтелектуальний капітал слід розуміти як вищий соціальний продукт, виготовлений суспільством для суспільства. З одного боку він є «квитком» переходу до нового організаційного рівня, а з іншого, – є самою сутністю суспільства. Його стагнація тотожна феномену «теплова смерть». Іншими словами, суспільство зможе проіснувати на потенціалі існуючого інтелектуального капіталу лише до тих пір, поки ентропія його не поглине.

Ми вже зараз відчуваємо гостру проблему соціальної деградації. Український соціум у виборі своїх життєвих пріоритетів орієнтується на банальне матеріальне збагачення, не звертаючи увагу на етичність, справедливість, детермінованість цього процесу. Ми міркуємо як середньовічна людина, яка мріє

С. 335

про «королівські титули», землі та ін., а елементарне розуміння економічних законів, що дозволяють правильно розпоряджатись тим, що є, і тим, що буде, для нас недоступне. Слід усвідомити, що заможність – це не божа благодать, яка падає з неба, а економія, планування, розсудливість, бережливість, виробництво, накопичення і використання національного ресурсу, яким є інтелектуальний капітал України.

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф. Абдеев. – Москва : ВЛАДОС, 1994. – 336 с.

2. Вершинская О.Н. Потребители ИКТ как объект научного изучения / О.Н. Вершинская // Информационное общество. – 2008. – № 5–6. – С. 64–68.

3. Колмаков В.Ю. Информация, информационность, виртуальность / В.Ю. Колмаков. - Красноярск : СибГТУ, 2004. - 359 с.

4. Луман Н. Невероятные коммуникации [Электронный ресурс] / пер. с нем. А.М. Ложеницина, Н. Луман // Проблемы теоретической социологии. – Сан-Петербург : СПбГУ, 2000. – Вып. 3. – Режим доступа: http://lib.mdpu.org.ua/load/Sociology/Neveroatnost_kommunikacii_N_Luman.htm (10.11.27)

5. Марков Ю.Г. Функциональный поход в современном научном познании / Ю.Г. Марков. – Новосибирск : «Наука», 1982. – Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/marko01/index.htm (02.06.27).

6. Перфильева Н.А. Человечество на пути к новой информационно–космической цивилизации / Н.А. Перфильева // Полигнозис. – 1998. – № 1. – С. 139–145.

7. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой : пер. с англ. / ред. В.И. Аршинов, Ю.Л. Климонтович, Ю.В. Сачков; И. Пригожин, И. Стенгерс. – Москва : «Прогресс», 1986. – 432 с.

8. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции / А.И. Ракитов. – Москва : «Политиздат», 1991. – 287 с.

9. Тесля Ю.Н. Введение в информатику природы : Монография / Ю.Н. Тесля. – К. : «Маклаут» , 2010. – 255 с.

10.  Урсул А.Д. Информация и мышление: Серия Философия / А.Д. Урсул. – Москва : «Знание», 1970. – 48 с.

11.  Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. – Москва : «Аспект Пресс», 2004. – 400 с.

12.  Юревич А. «Публикуйся или гибни...» / Андрей Юревич // Социологический журнал. – 2002. – № 1. – С. 75–95

13.  Liiv E. Infodynamics. Generalized entropy and negentropy / E. Liiv. – Tallinn, 1998. – 200 р.

С. 336